Мукачівський кооперативний торговельно-економічний коледж був створений на базі Мукачівської Торговельної академії. 1918 року за підтримки Яноша Недецеї було прийнято рішення про відкриття торговельної школи. А восени того ж року почала працювати Вища торговельна школа.
Мукачівська торговельна академія стала державною 1 липня 1922 року. Почались тісні зв`язки між Мукачівською угорською та Ужгородською русинською академіями, які незабаром об`єднались.
Під керівництвом А. Штефана Мукачівська торговельна академія стала центром українства в Підкарпатській Русі. Серед її випускників були відомі громадсько-культурні діячі, письменники. 1945 року Постановою Народної Ради Закарпатської України було затверджено відкриття на базі Мукачівської торговельної академії кооперативного технікуму, випускники якого своїми досягненнями поповнили когорту відомих імен Закарпаття.
Химинець Юліан
1911 – 1994
Громадсько-політичний діяч, автор трьох книг та багатьох статей з історії Закарпаття. Після закінчення Мукачівської торговельної академії з 1 грудня 1930 працює на посаді секретаря торговельної академії. У 1930 році стає секретарем міської «Просвіти». За наказом Августина Волошина очолив у Відні «Закордонну делегацію Карпатської України», яка встановила стосунки з багатьма організаціями української діаспори. В Австрії захистив докторську дисертацію. Юліан Химинець – автор численних праць з історії Закарпаття. Окремими виданнями вийшли його книги «Мої спостереження із Закарпаття», «Закарпаття – земля української держави», «Тернистий шлях до України».
Бабота Микола
1909 –1989
Громадсько-політичний діяч Карпатської України. Закінчив торговельну академію в Мукачеві, після чого працював у Підкарпатському банку в Ужгороді. У грудні 1938 році Микола Бабота виконував обов’язки експерта під час торговельних переговорів чехословацького уряду з Угорщиною. З 1 січня 1939 року призначений на посаду господарського секретаря при Міністерстві господарства Карпатської України. Через деякий час (22 січня 1939 року) його іменовано членом-кореспондентом Державної господарської ради Карпатської України. Брав участь у підписанні торговельних договорів з Німеччиною.
Рогач Іван
1914 –1942
Громадсько-політичний діяч Закарпаття. Після закінчення Мукачівської торговельної академії працював учителем в Руському Мочарі. У міжвоєнний період був членом «Пласту», «Просвіти», «Учительської громади», Української Центральної Народної Ради. Був заступником голови напіввійськової організації «Українська Національна Оборона», заступником головного команданта Карпатської Січі, його організаційним референтом, членом «Закордонної делегації Карпатської України», яка наводила стосунки з українськими організаціями, особистим секретарем прем’єр-міністра автономного уряду Августина Волошина.
Стерчо Петро
1919 – 1987
Відомий дослідник історії Карпатської України. Вчився в Мукачівській торговельній академії. Член «Пласту», «Просвіти», «Етнографічного товариства Підкарпатської Русі», а в 1938 – 1939 роках Карпатської Січі. У Мюнхені працював в Українсько-американському Допомоговому Комітеті, одночасно навчаючись на економічному факультеті Української Вищої економічної школи. Захистив докторську дисертацію на тему «Суть грошей у світлі їх функцій». В 1950 році виїхав до США, де здобув ступінь доктора філософії, а згодом працював професором політекономії в Дрексел Університеті в Філадельфії. Петро Стерчо – автор численних праць з історії Закарпаття міжвоєнного періоду.
Ковач Вілмош
1927 – 1977
Письменник, перекладач. Навчався у торговельній школі м. Мукачево, Львівському фінансово-економічному інституті. Працював за фахом. Дебютував 1955 як поет. Писав угорською мовою. Автор поетичних збірок «Vallani kell» («Не можна мовчати», 1957), «Tavaszi vinarok» («Весняна буря», 1959), «Lázas a főld» («Земля неспокійна», 1962), «Csillagfénynél» («Зоряний вечір», 1968; усі – Ужгород).
Михайло Томчаній
1914- 1975
Український письменник угорського походження. Навчався у Мукачівській торговельній академії. Служив у чехословацькій армії, працював у поштовій службі. З 1945 року – в Ужгороді. Довгий час очолював організацію Спілки письменників України, обирався депутатом Ужгородської міськради, був членом редкомісії ряду друкованих видань. Численними прозовими творами М. Томчаній вніс в українську літературу тематику з сільського і міського життя Закарпаття та Угорщини.
Іван Ірлявський
1919-1942
Закінчив Мукачівську торговельну школу. Працював у видавництві «Пробоєм» (Прага), редагував однойменний журнал. Належав до так званої празької групи українських поетів. Автор збірок «Голос срібної землі», «Моя весна», «Вересень» (1941), «Брості». Був секретарем Спілки українських письменників (очолюваної О. Телігою), працював у щотижневику «Українське слово». Один із засновників тижневика «Литаври».
Іван Мешко
Доктор історичних наук, працював професором Ужгородського національного університету. Визнаний вчений, чудовий педагог і організатор навчально – виховного процесу у вищій школі. У 1950 р. успішно закінчив торгово – економічний факультет Львівського торгово – економічного інституту, а через шість років – аспірантуру по кафедрі політекономії Інституту суспільних наук АН УРСР(м. Львів). Три роки (1950-1953) був директором Мукачівського кооперативного технікуму.
Василь Пагиря
1923-2016
Український поет, письменник, літературознавець, краєзнавець. Був почесним мешканцем Мукачева, лауреатом літературно-мистецької премії ім. Гренджі-Донського, членом товариства ім. Ю. Венеліна-Гуци. У Мукачеві працював товарознавцем на Закарпатській товаро-закупочній базі, головою робітничого комітету Мукачівського лісокомбінату, а згодом головою Мукачівського райкому профспілки працівників державної торгівлі і споживчої кооперації.
Михайло Волощук
1934-2017
Український політик, державний діяч, народний депутат ВР України декількох скликань, кандидат економічних наук, доцент, почесний ректор УжНУ, голова Закарпатської обласної Ради, голова виконкому Закарпатської обласної ради. Працював Генеральним директором акціонерного товариства «Закарпаткераміка», Генеральним директором видавничого підприємства «Орбіта», був головою Асоціації депутатів Закарпатської області всіх рівнів. Нагороджений орденами Трудового Червоного прапора, “Знаком Пошани”, орденами “За заслуги” III ст., князя Ярослава Мудрого, трьома церковними орденами, дванадцятьма медалями, серед яких золота і срібна медалі Всесоюзної виставки досягнень народного господарства СРСР, почесними грамотами ВР і Ради Міністрів України, багатьма обласними відзнаками.